У статті зроблено спробу проаналізувати способи залучення у публіцистичний текст на суспільно-політичну тематику маркерів інтертекстуальності. Комунікативний і когнітивний потенціал інтертекстуальності розкрито через способи його представ-лення в авторських публікаціях – паралелізм із прототекстом, його перекодування, переосмислення, дистанціювання від нього. Осмислення залучених елементів інтертексту переконує у тому, що сучасні журналі-сти свідомо послуговуються цими прецедентами. Потреба їх використання зале-жить від інтенції автора: пояснити, аргументувати, інтерпретувати події, спрогно-зувати їх подальший перебіг, ілюструвати свою думку, поглибити семантику вислов-лювання, провести аналогії з іншими періодами чи середовищами, надати реципієн-там емпіричний матеріал тощо. Безсумнівно, що тематична, а почасти й жанрова специфіка публікацій сприяє включенню в мовну канву тексту іманентних маркерів, що додатково впливають на сприйняття й розуміння сенсів, забезпечують смислову поліфонію. Можна припусти-ти, що саме суспільно-політичний вектор виступає підґрунтям для асоціативної реалізації авторської інтенції через «міжтекстові» одиниці, які пов’язують мовні картини світу автора і читача, а також картини світу різних епох та культур.