Робота присвячена аналізу концепту "вода" в українському етнолінгвокультурному просторі та поетичних драматичних текстах Лесі Українки й Олександра Олеся, зокрема "Лісовій пісні" і драмі "Над Дніпром". У ході дослідження було розглянуто специфіку вербалізації концепту "вода", встановлено його семантико-когнітивні особливості та аксіологічну природу. Проведені спостереження засвідчили, що концепт "вода" займає важливе місце в мовотворчості обох українських письменників, де виявляє себе як полісемантичний, когнітивно багатогранний, амбівалентний художній концепт, що потребує подальшого ґрунтовного вивчення. Ключові слова: концепт, картина світу, образ води, поетична драма, українська етнолінгокультура, Леся Українка, Олександр Олесь.