Промислові наноматеріали є ксенобіотиками зростаючого значення, а зміна клімату може визначати ступінь толерантності до дії певного хімічного чинника. Метою даної роботи є оцінка молекулярних механізмів впливу наноформи оксиду цинку (nZnO) на організм двостулкового молюска Unio tumidus залежно від умов його адаптації у двох ставах-охоложувачах електростанцій (Добротвір та Бурштин). Молюсків досліджували після інкубації у лабораторних умовах протягом 14 діб за впливу на організм наноформи оксиду Цинку (н-ZnO, 3,12 мкмоль/л), іонів Zn2+ (Zn, 3,12 мкмоль/л), за спільної дії підвищеної температури (25oC, н-ZnO+Т) та дії підвищеної температури (25 oC, Т). Встановлено, що механізми стабілізації геному та захисту від цитотоксичності у молюсків із Добротвірського ставу-охолоджувача демонструють вищу резистентність до теплового чинника, ніж у молюсків із Бурштинської водойми. Разом з тим, молюски з обох водойм добре адаптовані до впливу підвищеної температури. Водночас, комплексна дія хімічного забруднення та теплового чинника суттєво впливає на функціональну активність молекулярних систем детоксикації молюсків та спотворює у групах з Бурштина типову реакцію на вплив цинку (збільшення вмісту Zn-МТ), виявлену у групі з Добротвору. Тобто молекулярні реакції молюсків з водойми-охолоджувача Добротвору на вплив nZnO та температурного стресу оцінюються як специфічні та ефективні, а їх стан у молюсків з Бурштину як втрату резистентності. Ключові слова: двостулковий молюск, тепловий чинник, наноформа оксиду цинку, металотіонеїн, цитогенотоксичність, окисний стрес.