Уперше в українській етнології й керамології здійснено комплексне дослідження вітчизняного гончарного шкільництва 1894-1941 років, зокрема в історико-етнографічних районах Наддніпрянської України. Вивчено форми передачі професійних гончарських знань, які передували заснуванню навчальних закладів. Досліджено основні концепції організації гончарного шкільництва. Охарактеризовано заходи державних органів, що вплинули на розвиток гончарства, а також специфіку державного регулювання гончарного шкільництва в умовах становлення окупаційної тоталітарної системи в Україні. Проаналізовано передумови відкриття, основні напрямки діяльності й причини ліквідації гончарних навчальних закладів. З'ясовано шляхи вивчення й популяризації традиційного гончарства, технологічні аспекти опанування гончарною справою, етнопедагогічні засади функціонування, постаті керівників і викладачів, учнівський склад, навчальні програми цих закладів. Досліджено специфіку впливу гончарного шкільництва на творчий розвиток українського традиційного гончарства.