У дисертації вперше в історичній науці здійснено комплексне історіографічне дослідження історії українських земель Австро-Угорщини в політиці Російської імперії наприкінці XIX ст. - 1917 р. Виявлено, систематизовано й класифіковано основні групи історіографічних джерел із досліджуваної проблеми та з'ясовано повноту й об'єктивність їх інформативних можливостей. З'ясовано особливості висвітлення історії українських земель Габсбургів у зовнішньополітичних інтересах імперії Романових наприкінці XIX ст. - 1917 р. у працях істориків Галичини кінця XIX -30-х років XX ст., дослідників радянського періоду, українського зарубіжжя та сучасних вітчизняних і зарубіжних науковців. Показано контраверсійність відображення істориками різних часових проміжків та історичних епох політики Російської імперії щодо західноукраїнських земель наприкінці XIX ст. -1917 р. З'ясовано традиційні підходи й нові тенденції вивчення національно-політичних орієнтацій українців імперії Габсбургів наприкінці зазначеного періоду. Окреслено здобутки і прогалини дослідження сучасною історіографією зовнішньополітичної стратегії Російської імперії щодо українських володінь Австро-Угорщини напередодні та під час Першої світової війни. Проаналізовано теоретико-методологічні підходи і дискусійні положення у вивченні ролі та місця москвофільського руху Галичини. Буковини та Закарпаття в зовнішньополітичних планах російського імперського уряду. На основі аналізу й узагальнення історіографічного доробку визначено його загальні здобутки і шляхи подальшого вивчення проблеми. Окреслено сучасні наукові тенденції, які з'явились у працях зарубіжних дослідників ХХ-ХХІ ст.