Дисертація присвячена комплексному міждисциплінарному дослідженню функціонування монастирських книгозбірень Львівської єпархії XVII-XVIII ст. Книжкові зібрання у чернечих осередках вивчено у категоріях культурної історії ранньомодерного часу, а також представлено у контексті української (києвохристиянської) релігійної культури домодерного часу. Читацький канон православних монастирів Львівської єпархії XVII ст. окрім богослужбових видань, характеризувався своєрідною "тріадою": святоотців-ська духовно-аскетична спадщина, житійна (агіографічна) та проповідницька літератури. Натомість Lectio Basilianorum, за тематичними преференціями значною мірою наслідує лектуру ченців латинської традиції Речі Посполитої. Особливості читацьких практик василіан відображають "поліморфізм" української культури, тобто її багатовимірність, схильність до абсорбції й синтезування зовнішніх впливів.