У роботі комплексно висвітлено становлення й розвиток громадсько-педагогічного руху за фізичне виховання дітей та молоді на землях Наддніпрянської України в кінці XIX ст. - 1917 р. Обґрунтовано внесок П. Лесгафта у розроблення теорії та практики фізичного виховання дітей. Досліджено діяльність його послідовників, київських лікарів-просвітників В. Крамаренка та О. Анохіна, які сприяли поширенню ідей корисності фізичного виховання дітей і молоді, його уведенню як обов'язкового навчального предмета до змісту шкільної освіти, створенню та діяльності перших масових спортивних товариств і клубів не лише у Києві, айв інших містах України, проведенню масових заходів, запровадженню фахової підготовки вчителів гімнастики. Докладно розглянуто розроблені В. Крамаренком (комплекс силових і гімнастичних вправ) та О. Анохіним (психофізіологічні рухи) системи фізичного виховання, що грунтувалися на принципах фізіолого-анатомічної доцільності та природовідповідності. Відображено діяльність спортивно-гімнастичних товариств і об'єднань, сокільських, скаутських осередків, які долучали до фізичного виховання дітей та молодь. Доведено, що громадсько-педагогічний рух був виявом місцевих, локальних ініціатив окремих свідомих, демократично налаштованих представників суспільства: лікарів, педагогів, меценатів, громадських, земських діячів.