У статті здійснено аналіз наукових праць вітчизняних та зарубіжних перекладознавців, розглянуто відомі тлумачення поняття «реалія», що є центральною сполучуваною ланкою між мовою і культурою, та досліджено шляхи відтворення зазначеного лінгвістичного явища. Встановлено, що в перекладознавстві термін вперше був ужитий на позначення національно-специфічного об’єкта, а не лексеми. Пізніше дефініція була коригована і передбачала слова, що позначають національно-специфічні реалії суспільного життя і матеріального побуту. Щодо способів та принципів відтворення реалій, то в статті проаналізовано шляхи відтворення англійських реалій українською мовою та зазначено, що це багатогранний процес, оскільки під час перекладу є змога вивчити історію, культуру, традиції, звичаї, менталітет і спосіб життя того народу, в мові якого існує та чи інша реалія. На підставі поданих даних можна стверджувати, що реалії щораз ставлять перекладача перед проблемою вибору способу їхньої передачі. Перекладачеві під час роботи з реаліями необхідно знати культуру соціуму, в якому функціонує та чи інша реалія, і вміти враховувати специфіку перекладу відносно його цілей, реципієнтів і основної ідеї журналу чи газети, зі шпальт яких береться оригінальний текст, адже професійну компетенцію перекладача складають не тільки теоретичне та практичне володіння мовою, й низка екстралінгвістичних факторів.