У статті представлено модальність як систему функціонально-семантичних значень, що відображає співвідношення об’єктивної і суб’єктивної дійсності у свідомості і мовленні людини. Семантико-синтаксична структура модальності включає внутрішню і зовнішню модальні рамки. Внутрішня модальна рамка забезпечує зв’язок між предикатом і його актантами; зовнішня – між модальним суб’єктом і пропозицією в цілому. У кожному типі модальності точка зору мовця виступає в особливому аспекті актуалізації. Відповідно, епістемічна й евіденційна модальності виражають відношення мовця до значення істинності або фактичний статус пропозиції і в сукупності становлять пропозиційну модальність. Тоді як деонтична і динамічна модальності відносяться до неактуалізованих подій, які не відбулися, але є потенційно можливими і складають подійну модальність. .