Дисертаційне дослідження присвячене теоретичному та емпіричному визначенню аспектів соціально-психологічної підтримки суспільної активності людей похилого віку. У роботі обґрунтовано модель соціальної активності людей похилого віку, яка містить чотири рівні: міжособистісний; суспільний; громадський, громадянський. Встановлено, що люди похилого віку можуть займати принципово різні позиції щодо суспільної активності - споживача соціальних впливів та послуг (суспільно неактивні); та активного суб'єкта соціальної дії (суспільно активні). У роботі розкрито зміст суспільної активності людей похилого віку та з'ясовано соціально-психологічні чинники, що впливають на її рівень: структура ціннісних орієнтацій особистості, тип спрямованості, наявність соціальних інтересів, ступінь задоволеності потреб, відчуття соціальної підтримки, рівень самооцінки особистості. Провідним зовнішнім соціально-психологічним чинником є цілеспрямована соціальна робота з підтримки та підвищення суспільної активності. Розроблено та апробовано програму соціально-психологічної підтримки суспільної активності людей похилого віку, яка містить три напрями роботи: безпосередньо з самими людьми похилого віку у групах особистісного зростання, взаємопідтримки та взаємодопомоги, а також підготовку та перепідготовку фахівців, що здійснюють або можуть її здійснювати.