У статті охарактеризовано суть політичного дискурсу як одного з базових понять і термінів політичної лінгвістики. Проаналізовано функціонування засобів мовного коду у політичному дискурсі Р. Т. Гром’яка на лексико-семантичному, синтаксичному та стилістичному рівнях. З’ясовано, що з-поміж лексичних одиниць домінує суспільно-політична лексика. Засобом увиразнення мовлення виступають метафоричні та метонімійні перенесення, фразеологізми, вони характеризують діяльність органів влади, формують індивідуальний стиль політика. Серед синтаксичних конструкцій стилістично вагомими є риторичні запитання, конструкції «питання-відповіді»; експресії політичному дискурсу Р. Т. Гром’яка додають речення-заклики, гасла. Вони найбільшою мірою сприяють реалізації основної функції публічного політичного мовлення – функції переконання.