У статті розглядаються синтетичні особливості творчого доробку Павла Тичини – поета, художника, хорового диригента, композитора, науковця, громадського діяча. У центрі матеріалу – музично-жанрова різномаїтість поезій автора, а саме: твір «Скорбна Мати», написаний під враженням крутянських подій. При створенні цієї поезії автор використовує рідкісну музичну форму «Stabat Mater». Увага акцентується на тому, що поема є не лише виявом екфразису, а свідомим використанням П. Тичиною музичної форми Stabat Mater, аналоги якого можна знайти у творчості різних композиторів, представників бароко, класицизму та романтизму. Застосовування принципів музичної композиції у здійсненні синтезу поезії та музики у вигляді різноманітних музичних форм та жанрів ще раз підтверджує природу музичності творчості П. Тичини.