У статті досліджується специфіка міжтекстової взаємодії та різноманітних перегуків в романі К. Е. Францоза «Мошко з Парми». Зокрема розглядається зв’язок із культурно-історичним контекстом, простежуються архітекстуальні реляції із відомими зразками жанру роману виховання, компаративні збіги із текстами Григорія Сковороди та оповіданням Дмитра Макогона «Австрійський герой». Авторка статті констатує також наявність біблійних маркерів у творі, котрі проступають на рівні семантики тексту через натяки, алюзії, ремінісценції та пряме цитування.