У дисертації проаналізовано внутрішню політику імператора Флавія Клавдія Юліана (361-363) у контексті еволюції релігійного життя Римської імперії, сучасний стан наукового вивчення досліджуваної проблематики. Перші християнські імператори активно підтримували християнську Церкву і брали участь у церковних соборах і в житті Церкви безпосередньо, що спричинило поступовий занепад традиційної римської релігії. Проте язичництво залишалося популярним серед різних верств римського суспільства. Релігійна реформа імператора супроводжувалася відкриттям язичницьких храмів, участю у богослужіннях, зняттям заборони жертвоприношень. "Галльський" період правління Юліана характеризується прогресивною і послідовною політикою, спрямованою на відновлення провінції. Під час одноосібного правління імператора Юліана було скорочено кількість agentes in rebus і curiosi. Юліан намагався зменшити пряме втручання префектів Преторія і їхніх чиновників у міські справи. Нестачі зі збору земельних податків були скасовані, і це дало змогу Юліану збільшити збір поточних податків. Законодавча діяльність Юліана охоплювала всі сфери суспільного життя Римської імперії. Імператор дотримувався принципу віротерпимості