Дисертація є першим в українській фольклористиці всебічним дослідженням усних снотлумачних наративів, зафіксованих упродовж другої половини XIX - початку XXI ст. Розглянуто специфіку їх функціонування в комунікативному, соціокультурному та ритуальному контекстах. Виявлено особливості наративної структури магічно-сакральних снотлумачних текстів, вставних наративів фольклорної епіки - українських народних дум та балад. Проаналізовано дискурсотворчі концепти "віщий сон", "душа", "потойбіччя", що виявляють потужний кумулятивний потенціал у сюжетах чарівних казок, оповідей "завмиральників", міфологічних меморатах та фабулатах. Узагальнено багатий польовий досвід з вивчення українського народного сонника, накопичений в межах міжнародного українсько-англійського проекту 1925-1928 рр., зініційованого К. Гру шевською. Також уведено до наукового обігу невідомі раніше архівні матеріали початку XX ст. та сучасні польові записи.