Дисертацію присвячено цілісному дослідженню науково-педагогічної спадщини В. Зеньковського в контексті історичного розвитку України та зарубіжжя (кінець XIX - перша половина XX ст.). На основі аналізу, систематизації та узагальнення значної кількості різноманітних джерел виділено основні чинники формування світогляду науковця, обґрунтовано три етапи його педагогічної та громадської діяльності: І етап - київський - (1900- 1920 рр.); II етап - міжвоєнний в еміграції (1920 - 1939 рр.); III етап - паризький (1939 -1962 рр). У процесі дослідження визначено теоретичні основи духовно-морального виховання особистості, уточнено сутність цього поняття, схарактеризовано мету, завдання, принципи й засоби духовно-морального виховання особистості педагогічній концепції В. Зеньковського. Розкрито погляди педагога на дитинство як визначальний період у духовному розвитку особистості; здійснено аналіз його ідей щодо взаємозв'язку між соціальним і духовно-моральним вихованням. У дисертації з'ясовано значення педагогічних ідей В. Зеньковського для розвитку сучасної української національної освіти й духовно-морального виховання дітей і молоді.