Дисертацію присвячено висвітленню теорії і практики соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України, розкриттю змісту, форм, методів і провідних тенденцій його розвитку протягом 1956 - початку XXI ст. Обгрунтовано періодизацію розвитку соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України в досліджуваний період: ідеологічно-організаційний (1956 р. - перша половина 1960-х рр.); суспільно-прагматичний (друга половина 1960-х - 1990 рр.); (1 субперіод - 1965-1984 рр.; 2 субперіод 1985-1990 рр.); дитиноцентричний (1991 р. - початок XXI ст.). Охарактеризовано особливості змісту соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти в окреслених хронологічних межах; визначено тенденції, що зумовлювали трансформації змісту виховних заходів у кожному виокремленому історичному періоді. Визначено ідеї конструктивного історико-педагогічного досвіду соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України й окреслено можливості його імплементації в сучасних умовах реформування інституційних установ державного утримання й виховання. Ключові слова: інтернатні заклади освіти, генеза інтернатних закладів освіти, соціальне виховання, школа-інтернат, діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування, вихованці інтернатних установ, методи виховання, форми виховання, засоби виховання.