У статті на основі аналізу вітчизняної вищої освіти і світового досвіду університетського рейтингування обгрунтовано концептуальні засади створення національного рейтингу закладів вищої освіти. З'ясовано, що в Україні перехід від вищої освіти зразка 60–80-х рр. до її сучасної конкурентоспроможної організації невиправдано затягнувся і характеризується дестабілізацією, розбалансуванням, стагнацією мережі закладів вищої освіти. Аргументовано, що світова університетська практика для цілеспрямованої підтримки і стратигічного розвитку закладів вищої освіти послуговується механізмами акредитаційного, рамкового й рейтингового оцінювання.