Дисертаційна робота присвячена дослідженню психологічних чинників вибору стратегії акультурації особистості. У роботі узагальнено теоретичні положення крос-культурного та психолого-антропологічного, одновимірного та двовимірного підходів, які покладено в основу обгрунтування психологічного змісту та детермінант акультурації; з'ясовано типові профілі особистості, яка обирає відповідну стратегію; встановлено залежність вибору стратегії акультурації від індивідуальних психологічних та соціально-демографічних чинників; визначено найбільш сензитивну до змін стадію акультурації. У роботі з'ясовано, що інтеграцію найчастіше обирають особи із яскраво вираженою фемінінністю, відкритістю та цілеспрямованістю; в основному представники юнацького віку з невеликим рівнем культурної дистанції, які спілкуються нерідною мовою, виїхали на навчання або за програмою обміну та почувають себе культурно захищеними. Асиміляцію обирають особи, які мають яскраво виражену довіру до суспільства-реципієнта; особи молодого віку, які мають низьку культурну дистанцію, спілкуються нерідною мовою та почувають себе в безпеці. Сепарацію обирають чуттєві, замкнені, істеричні, цілеспрямовані, імпульсивні та схильні до агресії особи, з високою культурною дистанцією, які спілкуються рідною мовою та не відчувають культурної безпеки. Маргіналізацію обирають інфантильні особи зрілого віку, які виїжджають працювати, спілкуються здебільшого нерідною мовою та не відчувають культурної безпеки.