У дисертації проведено ретроспективний аналіз дослідження проблеми взаємозв'язку навчання й виховання у творчій спадщині вчених Слобідської України другої половини XIX - початку XX століття; виявлено витоки становлення і розвитку ідеї взаємозв'язку навчання й виховання в історії вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки; розкрито динаміку перетворення висунутої ідеї в певні концептуальні положення в другій половині XIX - на початку XX століття; розкрито внесок педагогів-науковців Слобідської України в розробку теоретичних і методологічних питань забезпечення взаємозв'язку навчання й виховання. На основі аналізу історико-педагогічної літератури, широкого кола архівних і публіцистичних матеріалів виявлено й узагальнено досвід втілення вченими Слобідської України ідеї взаємозв'язку навчання й виховання в практику закладів освіти різних типів. У роботі виокремлено найбільш ефективні напрями реалізації науковцями окресленої ідеї, а саме: відображення її в науково-методичних матеріалах, здійснення взаємозв'язку навчання й виховання в процесі організації пізнавальної діяльності студентів, унаочнення ідеї особистим прикладом. У дослідженні визначено можливості творчого використання теоретичних ідей і практичного досвіду вчених Слобідської України щодо забезпечення взаємозв'язку навчання й виховання, обґрунтовано прогностичні тенденції розвитку набутків попередників на сучасному етапі модернізації освіти в Україні.