У дисертаційній роботі здійснено теоретичне та емпіричне дослідження емоційного інтелекту особистості, його генези та психологічних особливостей розвитку в молодших школярів на засадах інтеграції системного, суб'єктно-діяльнісного, особистісно зорієнтованого та компетентнісного підходів. На теоретичному та методологічному рівнях обґрунтовано концептуальні основи розвитку емоційного інтелекту в онтогенезі, які дозволяють сформувати цілісне психологічне уявлення про емоційний інтелект людини як багатовимірне, ієрархічно структуроване системне утворення, що виявляється на різних рівнях психічного відображення. Розроблено концептуальну структурно-функціональну модель розвитку емоційного інтелекту в молодшому шкільному віці. Доведено, що емоційний інтелект ґрунтується на динамічній єдності афекту та інтелекту, і забезпечується взаємодією когнітивних, емоційних, адаптивних та соціальних здібностей особистості, що зумовлює виокремлення у його структурі взаємопов'язаних компонентів: когнітивного, емоційного, конативного та соціально-комунікативного. Визначено психологічні закономірності, механізми, чинники, вікові та статеві особливості, психолого-педагогічні умови розвитку емоційного інтелекту в молодшому шкільному віці. Виокремлено типи емоційного інтелекту в молодших школярів: раціональний, афективний, соціально-адаптивний, соціально-комунікативний, гармонійний. Доведено, що молодший шкільний вік є сензитивним періодом розвитку емоційного інтелекту в дітей. Розроблено та апробовано програму психологічного супроводу розвитку емоційного інтелекту молодших школярів, яка містить комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених заходів з учнями, вчителями початкових класів, батьками і шкільними психологами (просвітницьких, розвивальних, консультаційних).