Дисертація присвячена комплексному дослідженню порушень розвитку насіннєвого потомства Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud. за умов впливу тривалого низькоінтенсивного йонізувального опромінення та різної тривалості періоду спокою насіння. Розроблено камерні моделі переходу 908г та І37С5 з абіотичних компонентів до вегетуючих рослин очерету звичайного для екосистем озер Глибоке та Далеке Чорнобильської зони відчуження (далі ЧЗВ) за 20-річний період від 2000 р. до прогнозованого 2020 р. Моделі верифіковані за натурними даними. Виявлено періоди "інтенсивних змін" та "динамічної рівноваги" вмісту радіонуклідів у біомасі популяції очерету тривалістю у середньому 5 та 15 років, відповідно. Протягом першого періоду рослини накопичують до половини вмісту радіонуклідів від розрахованого за 20 модельних років. Встановлено обернену залежність життєздатності насіннєвого потомства очерету від поглиненої дози хронічного опромінення. Показники схожості та життєздатності насіння рослин водойм ЧЗВ були нижчими в середньому у 1,4 та 1,8 разів відповідно, а енергія проростання та виживаність паростків - у 2 та 1,2 рази, відповідно, порівняно з референтними вибірками. Часовий фактор вірогідно впливав на життєздатність насіннєвого потомства очерету. Зі зростанням тривалості періоду спокою з 20-30 до 120-160 діб часовий інтервал між появою першого та останнього насіннєвого паростка рослин з водойм ЧЗВ скоротився майже у 3 рази, а показники схожості, енергії проростання та життєздатності насіння зросли на 10, 15 та 22%, відповідно. У насіннєвого потомства рослин з референтних водойм часовий інтервал між появою першого та останнього паростка насіння скоротився у 1,5 рази, а показники схожості, енергії проростання та життєздатності насіння, навпаки, знижувалися на 28, 32 та 15%, відповідно. За додаткового гострого опромінення у дозі 1 Гр енергія проростання та життєздатність насінин рослин з референтних вибірок у середньому збільшилася на 22 та 11% відповідно, а з водойм ЧЗВ - на 9 та 4% відповідно. Виживаність паростків насіння з референтних вибірок зменшилася на 6%, а з водойм ЧЗВ -збільшилася в середньому на 10%. За додаткового опромінення у дозах 25, 75 та 150 Гр виживаність паростків насіння знижувалася до 50% у градієнті зростання потужності дози хронічного опромінення до 34 мкГр/год. Фактори хронічного та гострого опромінення вірогідно впливали на довжину паростків насіння очерету звичайного, що підтверджено результатами двофакторного аналізу. Середня довжина коренів та листків вірогідно зменшувалася майже на 40% у градієнті зростання потужності поглиненої дози хронічного опромінення від 0,03 до 34 мкГр/год. Найпоширенішими аномаліями життєздатних насіннєвих паростків очерету водойм ЧЗВ були порушення органогенезу та геотропізму. їх частка від загальної кількості аномальних паростків сягала 63 та 73% відповідно. У паростків насіння рослин з референтних водойм загальна кількість таких порушень не перевищувала 5%. Кількість некрозів кореня у референтних вибірках була у 2 рази меншою, ніж у вибірках з водойм ЧЗВ. Загальна кількість аномалій у життєздатних паростків насіння очерету водойм ЧЗВ після збільшення тривалості періоду спокою з 20-30 до 120-160 діб зменшилася у 5 разів, а кількість некрозів коренів - у 2 рази. Насіннєве потомство очерету з водойм ЧЗВ характеризувалося підвищенням стійкості до додаткового гострого опромінення у градієнті зростання потужності поглиненої хронічної дози на батьківські рослини у діапазоні 1,9-34,0 мкГр/год. За зростання дози додаткового опромінення з 25 до 150 Гр, при потужностях поглиненої дози хронічного опромінення 1,9 та 34 мкГр/год, виживаність насіннєвих паростків очерету звичайного з водойм ЧЗВ знизилась у 6 та 3 рази, відповідно, а з референтної водойми - у 14 разів.