У магістерській роботі детальну вивчено та проаналізовано проблематику розвитку силових здібностей юних єдиноборців з джиу-джитсу. Завдяки детальному аналізу літературних даних визначено, що оптимальними засобами розвитку силових якостей єдиноборців з джиу-джитсу можуть бути вправи у подоланні опору партнера, з обтяженням масою власного тіла, з обтяженням масою предметів, у подоланні опору еластичних предметів, у самоопорі, з комбінованим обтяженням. Рекомендоване використання засобів розвитку силових здібностей спортсменів і методично правильне їх дозування у тренувальному процесі здатне ефективно та суттєво підвищити результативність змагальної діяльності з джиу-джитсу. Для оптимального розвитку силових якостей в роботі рекомендується використовувати методи колового тренування, метод повторних зусиль, ексцентричний, ізокінетичний та ізометричний режими роботи м'язів. За результатами експериментального констатувального експерименту, а саме тестування показників рівня розвитку силових якостей єдиноборців з джиу-джитсу було визначено позитивний приріст за кожною вправою, зокрема: підтягування на перекладині; 15 присідань з штангою; жим лежачи штанги; динамометрія кисті рук; утримання вису на перекладині, що є свідченням ефективності використання рекомендованих засобів та методів розвитку силових якостей. Завдяки експериментальному дослідженню визначено та окреслено основні напрями удосконалення тренувального процесу юних єдиноборців з джиу-джитсу. Ключові слова: джиу-джитсу, силові якості, єдиноборства, тренувальний процес, методи і засоби, етапи підготовки