Магістерська робота присвячена проблемі збільшення обсягу та інтенсивності рухової активності дітей 9-10 років. Розглянуто особливості організації фізичної культури у початковій школі. Проаналізовано зміст поняття рухова активність та її норма. Вивчено проблему збільшення рухової активності учнів загальноосвітніх шкіл. Описані методи визначення рухової активності людини. В педагогічному експерименті приймали участь 20 хлопчиків четвертих класів. Розроблено педагогічну технологію формування раціонального рухового режиму 9-10-річних дітей. До технології включено заходи і засоби підвищення рухової активності молодших школярів, методи і принципи навчання, інтенсивність і спрямованість навантаження, періодичність занять. Заходи підвищення рівня рухової активності дітей включали: підвищення інтенсивності рухової діяльності дітей; спеціальне моделювання рухової діяльності дітей. Представлено показники рівня фізичної та розумової працездатності хлопчиків четвертих класів, їх обсяг та інтенсивність рухової активності під час педагогічного експерименту. Порівняння отриманих результатів з оцінною шкалою свідчить про те, що вони нижче від гігієнічних норм. Методом математичної статистики обґрунтовується ефективність експериментальної технології формування раціонального рухового режиму 9-10-річних дітей. Ключові слова: молодші школярі, рухова активність, інтенсивність рухової активності, моделювання добової рухової активності, фізичне виховання.