У дисертаційному дослідженні вперше здійснено теоретичне узагальнення напрацювань вчених щодо наукової проблеми девіантної поведінки дитини, проведено ґрунтовний аналіз однієї із форм девіантної поведінки - злочинність, окреслено механізм трансформації поведінки дитини у девіантну. Проаналізовано основні наукові погляди щодо визначення дефініції "девіантна поведінка" та окреслено необхідність уточнення: в рамках дисертаційного дослідження означене поняття має два тлумачення - як індивідуальний поведінковий акт, що суперечить традиційним нормам у соціумі, та як соціальне явище, тобто першопочаткове розуміння дефініції "девіантна поведінка". Досліджено концептуально-юридичні засади філософеми девіантної поведінки дитини, проведено ґрунтовний аналіз змісту категорій "людина", "дитина", "поведінка", "поведінка людини", "поведінка дитини", "девіантна поведінка" та "девіантна поведінка дитини". На основі значної історіографічної бази здійснено характеристику дитинства - з позиції відношення до батьків, та неповнолітнього - з позиції законодавчо закріплених норм окремих держав. Запропоновано зміст поняття "поведінка дитини" визначати у контексті категорії "поведінка людини", враховуючи вплив як біологічних, так і соціальних чинників та інших факторів (невідомих). Сформульовано авторське тлумачення дефініції "поведінка людини", що визначається як гармонійне поєднання біологічного, соціального і "X" (невідомого), відтак, запропоновано прописати наступною формулою: поведінка людини = біологічне + соціальне + "X" (невідоме). Визначено поняття "поведінка дитини" та окреслено її складові -біологічне, соціальне, "X" (невідоме) і "У"(навчання). Введення додаткової складової у поняття "поведінка дитини" зумовлено тим, що у дитини із моменту її народження у житті присутній процес навчання, і у цьому процесі, як показує практика, визначальну роль відіграє дорослий. Важливим є і те, що навчальний матеріал визначає яку поведінку у конкретному соціумі прийнято вважати девіантною. Запропоновано "поняття дитини" прописати наступною формулою: поняття дитини = біологічне + соціальне + "X" (невідоме) + "У" (навчання). Запропоновано авторський підхід до класифікації девіантної поведінки людини: поділ на види (в залежності від суб'єкта поведінки - девіантна поведінка дитини, девіантна поведінка молоді та девіантна поведінка зрілої особистості; за часовими рамками - початкова (або короткотривала) та довготривала); за формами - злочинність, алкоголізм, наркоманія, самогубство тощо. Здійснено порівняльний аналіз стану злочинності за період 2005 - 2018 роки на територіях України, Республіки Молдови та Республіки Білорусії. Проаналізовано стан злочинності на території України (2005 - 2018 рр): в період зниження загальної кількість злочинів, скоєних неповнолітніми чи за їх участю, прослідковується динаміка збільшення кількості вчинених особливо тяжких та тяжких злочинів неповнолітніми чи за їх участю. Визначено механізм трансформації поведінки дитини у девіантну поведінку та окреслено визначальні чинники їх формування та існування -випадання або ж в силу певних обставин дисфункція окремих "складових" поведінки, що у поєднанні із соціально негативним впливом суспільства на поведінку, що складається із внутрішніх та зовнішніх чинників. У дисертаційному дослідженні набуло подальшого розвитку питання профілактики девіантної поведінки у середовищі дітей. Запропоновано одночасно проводити профілактичну діяльність за наступними напрямками: створення сприятливих умов для самореалізації дітей; систематично аналізувати за допомогою Інституту безоплатної психологічної допомоги соціально негативного впливу на дитину із конкретним визначенням зовнішніх та внутрішніх чинників; періодично проводити профілактичні бесіди за участю в минулому нарко- та алкозалежних людей; максимальне інформування навчання дорослого населення щодо предмету недопущення проявів протиправної поведінки у присутності дитини. Відтак, доведено нагальну необхідність у створенні Інституту безоплатної психологічної допомоги.