Дисертація присвячена виявленню і зіставленню на лінгвокогнітивному рівні номінативних моделей вербалізації етнокультурного концепту ДІМ карпатського діалектного ареалу на тлі балкано-слов'янського етномовного континууму у площині проблеми взаємозв'язку мови і культури в часі та просторі в антропоцентричній опосередкованості. Робота є першим досвідом в ареалогічних дослідженнях, зокрема в карпатистиці та балканістиці, зіставного дослідження ономасіологічних процесів на когнітивному рівні. З метою всебічного вивчення об'єкта на сучасному науковому рівні в авторській концепції засади когнітивної компаративістики екстрапольовані в царину лінгвістичної типології, ономасіології, контактології, ареалогії та лінгвокультурології, що дозволило сформулювати у дисертації теоретичні підвалини та методологію нового напрямку в мовознавчих студіях - лінгвокогнітивної ареалогії. У результаті семантичного та етимологічного дослідження понад 400 різномовних номінативних одиниць на позначення архітектурних об'єктів виявлено й класифіковано 17 ономасіологічних моделей континууму і 7 - ареалу, на основі яких визначено місце концепту ДІМ у балкано-слов'янській і карпатській картинах світу. З'ясовано, що у взаємовідношенні мови і культури в ономасіологічних процесах в мультикультурному мовному континуумі пріоритетним виявився часовий лінгвальний фактор, а в монокультурному ареалі - просторовий культурний. Доведено, що номінативні моделі - ментальна основа вербальної актуалізації концептів - є надійним релевантним критерєм зіставлення ономасіологічних явищ у мовах та діалектах, диференціації діалектного ареалу в мовно-культурному континуумі, виявлення взаємозв'язку мови і культури у процесі номінації етнокультурних артефактів.