У дисертації вперше комплексно досліджено художньо-естетичну парадигму сучасної української прози для дітей та юнацтва як специфічного феномена. Правомірність осягнення означеної наукової проблеми мотивована багатогранністю об'єкта дослідження - написаних українськими письменниками впродовж останніх десятиліть і адресованих дітям та юнацтву прозових творів. З огляду на предмет, мету і завдання дослідження запропоновано концепцію художньо-естетичної парадигми, методологію її пізнання. Вона базується на літературознавчому аналізі поетики у синтезі з евристичним інструментарієм наративного, постколоніального, рецептивно-естетичного, гендерного підходів, мультидисциплінарних студій. Шляхом системного аналізу виявлено загальні тенденції розвитку означеного сегмента літератури. Класифіковано найпоширеніші теми і проблеми; з'ясовано закономірності формування жанрової системи. Осмислено специфіку побудови системи образів та зображення дітей-героїв; запропоновано їх типологію; розкрито особливості репрезентації колективу героїв у шкільній повісті. Окреслено просторову парадигму художньої репрезентації дитинства. Досліджено тенденцію формування дівчачого, хлопчачого і гендерно симетричного дискурсів.