У роботі досліджено складові поетики діаспорної спогадової літератури: концепція світу і героя в контексті опозиції авторського ідеалу абсурдному середовищу; вираження антитетичного через форми трагічного (екзистенціал смерті, внутрішній конфлікт персонажа), поетика літературного портрета І. Франка (А. Франко-Ключко, В. Франко, Степан Баран), засоби сатиричного зображення дійсності (портрет, інтер'єр, деталь, елементи гри (у творах Анатоля Гака, В. Куліша, Д. Гуменної, В. Чапленка); соціопсихологічні домінанти, що є підґрунтям структурної, семантичної і стилістичної специфіки поетикальних складових художності митців. Осягаючи різні аспекти художньої майстерності мемуаристів, об'єктивно оцінено культурний процес в західній діаспорі на соціопсихологічному та естетичному зрізах, що розширить уявлення про особистість того чи іншого автора, образну поетику в заданому алгоритмі, що відкриває непізнані сторінки творчої спадщини українських літераторів, вписуючи її в контекст сучасного літературознавства.