У дисертації виявлено евристичний потенціал філософсько-освітніх ідей представників Львівсько-Варшавської школи (далі ЛВШ) у авторській реконструкції і систематизації їхньої спадщини на основі комплементарного застосування феноменологічного, культурно-антропологічного, герменевтичного та системно-теоретичного аналізу у поєднанні з біографічним методом та археологією знання. Об'єктом дослідження є філософія ЛВШ як унікальний феномен європейської культури. Предметом дослідження є філософсько-освітні експлорації та імплікації, які створювались та транслювались у рамках ЛВШ. Наукова новизна одержаних результатів полягає в започаткуванні на матеріалі філософсько-освітніх експлорацій ЛВШ нового напряму дослідження-теоретичної та практичної реконструкції комплексу філософсько-педагогічних ідей, навчальних і виховних практик, а також моделей життєтворчості, що здійснювався на матеріалі творчої спадщини представників ЛВШ, разом з відтворенням автопоезису їх філософсько- освітньої комунікації. Матеріали дисертації можна використовувати у викладанні лекційних курсів з філософії освіти, філософії, аналітичної філософії, а також для побудови філософських концепцій освіти і виховання.