Дисертація є комплексним дослідженням "революційного роману" М. Асуели в контексті творчих добутків І. Бабеля, О. Серафимовича, О. Фадєєва і загалом у контексті художньо-естетичних ідей першої третини XX ст., реалізованих у літературі та малярстві. У роботі традиційну матрицю порівняльного літературознавства поєднано із синергетичною парадигмою, теорією свідомості, міфопоетикою. У дисертації вперше здійснено аналіз психологічного, соціального, міфологічного аспектів революційної свідомості, відображених у творах російської і мексиканської літератури. Уперше роман М. Асуели проаналізовано в контексті художніх пошуків його сучасників Д. Рівери, X. К. Ороско, Д. А. Сікейроса, а також російського художника-супрематиста К. Малевича. Визначені закономірності зростання ентропійного комплексу залежно від соціальних, негараздів і конфліктів та подвійна сутність революційної доби. Розкрита проблема психічної деградації людини та кривавої ціни революційного руху.