Дисертація є першим комплексним аналізом рецепції української історії в західноєвропейській прозі кінця XX - початку XXI століття, який дав можливість виокремити чотири найбільш значимі періоди у становленні України як незалежної держави та історичних персонажів, котрі стали уособленням цих етапів для світової спільноти. Образи Анни Київської, Роксолани, Івана Мазепи і Павла Полуботка та невід'ємні від них сюжети віднесено до активних традиційних структур, які постійно функціонують у вітчизняній і світовій літературі та мистецтві, доповнюючись реаліями реципієнтів, але залишаються впізнаваними для читачів. Виявлено та проаналізовано фактори, які впливали на творення іміджу України з погляду представників західноєвропейської літератури (природно-географічне положення України, історія, політико-територіальна організація публічної влади і уряд, особливості національного характеру українців, економіка, культура і духовність).