Аналіз усіх відомих друкованих матеріалів (довідкові видання, спогади друзів, колег, рецензії, відгуки, інтерв'ю), зокрема матеріали з особистого архіву письменника, підводить до висновку, що комплексного, ґрунтовного дослідження життєвого й творчого шляху поета до сьогодні не представлено. Періодична поява відгуків і рецензій на окремі збірки не може слугувати основою для створення цілісної картини його художньої концепції людини й світу. До того ж вивчення всього корпусу поетичних творів митця показало, що значний масив його поезії, зокрема гумористична "ігрова" поезія (паліндроми, пародії, епіграми, байки, притчі) узагалі залишився поза увагою критиків. Актуальність теми дисертації зумовлена потребою комплексного розгляду поезії А. Перерви з акцентом на його художній концепції людини й світу. Аналіз його поезії з позицій філософської антропології формує цілісне уявлення про людську сутність, дозволяє глибше зрозуміти шляхи реалізації "принципу людяності" у творах. Поетична спадщина А. Перерви свідчить про постійне прагнення гармонії в навколишньому світі. Як наявність, так і відсутність гармонії викликає незмінний відгук у його душі, служить стимулом для творчого самовираження. Насамперед це пошук гармонії в його відносинах із творчим оточенням, у любовних стосунках із жінкою, у соціальному середовищі, у взаємодії з природою. Представлений у дослідженні поділ на концепцію людини й концепцію світу є досить умовним, оскільки і людина, і світ є нероздільними проявами єдиного простору художньої реальності. Обсяг понять "світ" і "людина" максимально великі в нашій свідомості, тому в роботі вони трактуються у вузькому сенсі. Під поняттям "світ" у поезії А. Перерви розуміємо світ природи (усе, що входить у жанр пейзажної лірики), а при дослідженні поняття "людина" у творчості А. Перерви увагу концентруємо передусім на домінантних напрямках його лірики: творчому оточенні поета, божественній і земній любові, а також ролі гри як способу прояву культури. Інакше кажучи, у роботі розглядаються відображені в образній системі поетичних творів антропологічні й натурфілософські погляди А. Перерви. Відповідно дисертація включає три розділи: "Творчість Анатолія Перерви: засади вивчення й літературно-критична рецепція", "Поетична антропологія Анатолія Перерви", "Поетична натурфілософія Анатолія Перерви". Антропологічні погляди А. Перерви на людську природу втілено в певних людських типах його поезії: людина творча (homo artifex), людина любляча (homo amoris) і людина-гравець (homo ludens). Названі типи людини є певним узагальненим абстрактним образом людини з певною життєвою стратегією. Художня реальність у пейзажній ліриці А. Перерви виявлена як міметична та/або символічна. Дослідження пейзажної лірики з позицій натурфілософії як міметичної реальності дозволило виокремити кілька основних ідейио-естетичних ліній: 1) "Необхідність оберігати, захищати, любити природу"; 2) "Пейзаж як джерело філософського осмислення життя"; 3) "Духовне (моральне) самовдосконалення"; 4) "Велич світу, його краса, бажання вклонитися природі"; 5) "Життя і смерть у світі людини й світі природи. Використовувані в поезії А. Перерви засоби створення символічної реальності є своєрідними мікросистемами, завдання яких уносити додаткові фарби, посилюючи загальне естетичне враження та головну ідею поезії. Вивчення цього комплексу образотворчих засобів дозволяє краще відчути яскравість, виразність художніх образів його поезії і таким чином краще осмислити його антропологічні й натурфілософські погляди. До таких мікросистем в аналізованих поезіях можемо віднести використання кольороназв і позначень стихій (землі, води, вогню, повітря). Колір у поезії А. Перерви має неповторне забарвлення, наповнюється індивідуальним ідейно-естетичним змістом залежно від авторського задуму. У його пейзажній ліриці ми дослідили особливості вживання назв таких кольорів: жовтий, синій, зелений, чорний, білий. Названі одиниці, окрім прямої вказівки на колір, допомагають відтворювати широкий спектр авторських символічних значень. У результаті аналізу стає очевидним, що колір для письменника - це передусім елемент світогляду, складник його ідіостилю. Іншим важливим засобом створення ідейно-естетичного змісту пейзажної лірики є стихії. У роботі детально розглянуто назви чотирьох стихій (вода, земля, повітря, вогонь). Загалом багатоаспектний аналіз літературної спадщини А. Перерви дозволив зробити висновок, що історико-літературне значення його творчості набагато ширше за наявне в сучасному літературознавстві уявлення про нього як про майстра здебільшого пейзажно-медитативної і любовної лірики.