У дисертації досліджено жанрово-стильові домінанти творчого доробку Наталени Королевої в українській літературі першої половини ХХст., зокрема її новели, повісті та романи, які засвідчують авторську майстерність у процесі модифікації цих жанрових форм. Наголошено, що естетичне мислення авторки удосконалювалося у процесі модернізації прозових жанрів. Її експериментальні пошуки у новелістиці («Легенди старокиївські», «Во дні они») дали змогу простежити жанрові та інтертекстуальні зв’язки з уснонародною легендою,апокрифічною прозою, духовним контекстом Святого Письма, що увиразнило стильові, формально-змістові, структурні параметри модерністської новели Н.Королевої. Доведено, що повісті «Без коріння. Життєпис сучасниці», «Предок», «Сон тіні» –оригінальні жанрові різновиди, які виділяються історизмом, автобіографічністю, поглибленим психологізмом, поліфонічністю, відкритим хронотопом, складною оповідною структурою. Жанри художньо-автобіографічної повісті («Без коріння. Життєпис сучасниці»), історичної повісті з автобіографічним елементом («Предок»), художньо-історичної повісті («Сон тіні») зумовлені модерним романним мисленням Н.Королевої, жанрово-стильовим синтезом, які сприяють якісно новій рецепції твору.З’ясовано, що модерністські домінанти романів «1313» і «Quidestveritas?»отримали художнє вивершення через синтез історичного, пригодницького, міфологічного, соціально-психологічного романів, фольклорної легенди, апокрифів, зумовивши їх жанрово-стильову оригінальність та європеїзувавши традиційний стиль і образність українського письменства ХХст. Ключові слова: жанр, стиль, модерністська новела, апокрифічна легенда, художньо-автобіографічна повість, художньо-історичний роман, інтертекстуальність.