У дисертації представлено цілісну концепцію дослідження феномена аудіювання та його психолінгвістичного розвитку в дітей дошкільного віку. З позиції діяльнісної психолінгвістики та з опорою на основні постулати психолінгвістичної теорії аудіативна діяльність дітей дошкільного віку розглядається як психолінгвістичний феномен; вона має ієрархічну (вертикальну) й фазну (горизонтальну) будову, містить мотиваційний, цілеутворювальний і внутрішньопрограмувальний компоненти. Доведено, що в розвитку аудіювання у дітей дошкільного віку вагому роль відіграє їхнє внутрішнє мовлення, яке стрімко розвивається в цьому віці й виконує функцію трансформації сприйнятих об'єктивних мовних значень у внутрішні смислові структури (ситуативні значення). На підстав здійсненого психологічного дослідження розроблено модель цілеспрямованого формування у дітей дошкільного віку аудіативної діяльності й актуалізації її механізмів; описано передумови й умови, схарактеризовано психолінгводидактичні принципи онтогенезу аудіативної діяльності у дітей дошкільного віку; розкрито суть категорій "психотехнологія" та "психотехніки" розвитку аудіативної діяльності у дітей дошкільного віку; презентовано авторську програму "Аудіювання рідною (українською) мовою: діагностико-розвивальна програма". Теоретично доведена й емпірично підтверджена необхідність розвитку аудіативної діяльності й актуалізації її механізмів у дітей дошкільного віку в зоні найближчого аудіативно-діяльнісного розвитку й нерозривно пов'язаних з аудіюванням когнітивних процесів, психостанів і властивостей дітей засобами розроблених психолінгвотехнологій трьох різновидів: 1) формування первинних вербальних перцептивно-когнітивних операцій; 2) формування вербальних перцептивно-когнітивних дій; 3) формування аудіативної діяльності як динамічної сукупності усвідомлюваних аудіативних дій.