Дисертацію присвячено актуальній соціальній проблемі формування готовності вихованців закладу інтернатного типу до сімейного життя. На основі аналізу науково-педагогічних джерел уточнено сутність поняття "готовність вихованців закладу інтернатного типу до сімейного життя" як складне особистісне утворення, результат планомірного і цілеспрямованого процесу підготовки вихованців закладу інтернатного типу до сімейного життя, що характеризується позитивним ставленням до сімейного способу життя, усвідомленим прийняттям цінностей сімейного життя, наявністю знань про психолого-педагогічний потенціал сім'ї та вмотивованістю відповідальної поведінки щодо усвідомленого материнства та батьківства і вказує на підготовленість у цій сфері життєдіяльності особистості; структуру цього феномену (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-праксичний компоненти); критерії (інформативно-пізнавальний, мотиваційно-ціннісний, вчинково-діяльнісний) з відповідними показниками та рівні (низький, середній, високий) готовності вихованців закладу інтернатного типу до сімейного життя. У дослідженні вперше обгрунтовано та експериментально перевірено ефективність соціально-педагогічних умов формування готовності вихованців закладу інтернатного типу до сімейного життя.