У дисертації здійснено систематичний аналіз інтегрального повороту сучасної філософської думки, що започатковує новий напрям філософсько-антропологічних досліджень, а саме комплексні формоутворення на основі філософсько-антропологічних узагальнень. Показано, що метафорика повороту фіксує моменти диференціації та інтеграції наук про людину та специфіку її буття. У дослідженні здійснена філософсько-антропологічна концептуалізація людини як "відкритого питання", яке у горизонтах інтегрального повороту може розглядатись як варіативність станів цілісності і фрагментарності людини в стратегіях її життєтворчості. Розкрито аксіологічний аспект інтегрального повороту у філософській антропології та евристичний потенціал поняття "станів свідомості" в контексті завдань пізнання і самопізнання людини. Визначена роль інтегральних ідей у трансперсональних філософсько-антропологічних концептуалізаціях. В роботі застосовано інтегральний метод, як альтернативний методу антропологічної редукції, зі збереженням перспективи антропологічної інтерпретації. З'ясовано, що інтегральний поворот у філософській антропології дозволяє відійти від антропоцентризму в наукових дослідженнях, гарантуючи збереження їхньої гуманістичної орієнтації.