У дисертації здійснено аналіз джерельної бази дослідження, наукових праць та виокремлено напрями, за якими працювали вчені з означеної проблеми. Уточнено сутність поняття "інструментальна музична освіта" та введено до наукового обігу термін "інструментальна гітарна освіта". Запропонована періодизація розвитку інструментальної гітарної освіти дозволила виділити два етапи та тенденції розвитку вітчизняної інструментальної гітарної освіти у другій половині XX ст. (на першому етапі: аматорсько-мистецька, освітньо-пошукова, накопичувальна, освітньо-реорганізаційна, професійно-становлювальна; на другому етапі: національно-стверджувальна, національно-інформаційна, інтеграційна стратегічно-розбудовча, глобалізаційна). Проаналізовано педагогічні досягнення видатних представників гітарної освіти досліджуваного періоду: М. Геліса, В. Доценка, В. Жадько, Г. Казакова, В. Козліна, М. Михайленка, Я. Пухальського, В. Сидоренко, Ю. Фомина, О. Ходаковського, О. Хорошавіної, А. Шевченка та ін. Схарактеризовано організацію та зміст підготовки гітаристів у вітчизняних закладах початкової мистецької освіти та закладах фахової передвищої музичної освіти, проаналізовано підготовку гітаристів у закладах вищої освіти України, окреслено перспективи розвитку інструментальної гітарної освіти у контексті вітчизняного та зарубіжного досвіду.