Дисертаційне дослідження присвячено вивченню психологічних основ розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників. У дисертації висвітлено теоретико-методологічне та емпіричне узагальнення результатів дослідження психологічних основ розвитку фахової інноваційної культури: обґрунтовано особистісно-професіологічний підхід, визначено у психологічну структуру, чинники, механізми, закономірності її розвитку. Особливості використання у дослідженні особистісно-професіологічного підходу, генетико-моделюючого методу, методу самооцінки дозволили: побудувати експериментальну модель розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників; розробити комплексний психодіагностичний інструментарій для виявлення особливостей структури та оцінки рівнів розвитку фахової інноваційної культури; встановити відмінності у рівнях розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників залежно від типу навчального закладу та фаху освітян; визначити відмінності у вимірюваних показниках фахової інноваційної культури педагогічних працівників кваліфікованих за спеціальностями у галузі природничих, гуманітарних та фізико-математичних наук; розробити та апробувати технології розвитку фахової інноваційної культури. Результати дослідження можуть бути використані науковцями, керівниками освітніх закладів, психологами, педагогічними працівниками, робітниками психологічної служби освіти і служби зайнятості з метою підбору персоналу та забезпечення ефективного здійснення інноваційної педагогічної діяльності; можуть бути застосовані у процесі викладання навчальних дисциплін "Психологія інновацій", "Педагогічна інноватика", "Інноваційний освітній менеджмент", "Інноваційна педагогіка", "Психологія соціальних інновацій" та ін.