Дисертація є комплексним дослідженням процесів радянізації післявоєнного Закарпаття (1944-1950). У краї після вигнання німецьких та угорських загарбників Червоною армією розгорнувся масштабний процес возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною. Вікові прагнення закарпатських українців жити в Українській державі, збіглися з геополітичними інтересами СРСР. Виділено два етапи радянізації Закарпаття: превентивний, в часі існування квазідержавного утворення Закарпатська Україна (1944-1945), і тотальний, в умовах Закарпатської області (1946-1950), адміністративно-територіальної одиниці УРСР. Вказується на головні чинники становлення і утвердження радянської влади в регіоні: організаційно-кадрові та агітаційно-пропагандистські заходи, цензуру, репресії. Охарактеризовано радянські соціально-економічні перетворення (націоналізація, індустріалізація, земельна реформа, колективізація), культурні та освітні зміни (творення мережі закладів освіти і культури, ідеологічний контроль за творчою інтелігенцією), специфіку державно-церковних відносин (ліквідація та утиски окремих церков).