У статті висвітлено особливості холістичного розвитку самосвідомості, Я-концепції та самооцінки як діалектичного взаємодоповнення категорій загального, особливого та одиничного в осередді психодуховного життя особистості. При цьому самосвідомість розглядається як цілісне психічне новоутворення, яке онтогенетично виникає пізніше свідомості і суть якого полягає в самоусвідомленні. Динамічним центром свідомості є Я, що керує поведінкою, спілкуванням та вчинками людини, а центральним утворенням самосвідомості – Я-концепція, що становить систему уявлень (Я-образ), ставлень (Я-ставлення), дій (Я-вчинок) взаємозалежну сукупність установок особистості, які спрямовані на саму себе. Доведено, що самооцінка являє собою “клітинку” самосвідомості, сутнісно відображає цінність та значущість, котрі особа приписує собі. Здійснено конструктивний аналіз трьох етапів розвитку самосвідомості, які виокремив німецький філософ Г. В. Ф. Геґель, – одинична, особлива і загальна виміри самосвідомості. Встановлено, що на особистісному рівні самосвідомість у структурному співвідношенні становить єдність чотирьох сторін котрі зумовлені вчинками людини: пізнавальної (самопізнання), емоційно-ціннісної (самоставлення), психорегуляційної (саморегуляція), рефлексивної (самоусвідомлення).