У статті простежуються джерела епічного мислення письменника у контексті його життєвої, громадянської і творчої позицій, окреслюється своєрідність індивідуального стилю митця у романах «Прапороносці», «Людина і зброя», «Циклон», «Тронка», «Твоя зоря», «Собор», а саме: «поетичний реалізм», романтичний пафос, ліричний характер оповіді, публіцистичність, планетарність художнього мислення, панорамність образів, модель ідеалізованого персонажа та ін., акцентується увага на збагаченні автором інтелектуального потенціалу української літератури, розширенні стильових можливостей прозопису, актуалізації синтетичних жанрових форм, передусім роману-епопеї, роману в новелах та ін.