У статті розглядається з точки зору міфологічної та психоаналітичної критики образи романів І.Франка, які відносяться до архетипу трікстера. З'ясовується місце трікстера у циклах героїчного міфу та його трансформацію у наративному дискурсі романів Франка. Окрема увага приділяється специфіці використання моделі двійник-антипод у романі "Петрії і Довбущуки", функціонування та атрибути трікстера у романі "Лель і Полель". Простежується зв'язок міфологічного образу трікстера з іншими міфологічним циклам, наприклад про близнюків та іншими архетипами.