У статті окреслено наративну стратегію давньоукраїнських ляментів, що передбачає наявність ряду композиційних блоків: назв-анотацій, епіграфів, передмов, ляментацій (плачів, тренів) і прикінцевих складових - епітафіонів, післямов до читачів, епілогів у формі епіграм. З'ясовано їх функціональне призначення. Наголошено, що в ляментах пошук відповідей на болючі екзистенційні питання підкріплюється роздумами на світоглядно-філософські теми, прикладами з життя померлого, біблійної та античної історії, що яскравіше увиразнюють постать адресата та позицію автора. Звернуто увагу на спосіб художнього оформлення матеріалу у форматі монологів, діалогів (або їхньої імітації).