У статті досліджено, як у мисленні протагоніста роману "Дивний випадок із собакою вночі" М. Геддона поєднано сцієнтистську орієнтованість і гуманізм, експлікований у нових формах вираження. Кристофер має проблематизовані комунікації з іншими людьми, водночас його поведінка детермінована бажанням встановити істину. Здатність говорити правду постає для юнака чинником порозуміння й уникнення фіктивних реальностей, у яких живуть люди. Окреслено спроби повернення в сучасному англійському романі до дослідження людини як основного орієнтира в дискурсі літератури та річищі літературознавчих студій. У полемічний спосіб розвинуто міркування Б. Шалагінова про кризу сучасного літературознавства й літератури як простору "сенсоутворювальних начал". Досліджено світоглядну специфіку мислення протагоніста роману "Дивний випадок із собакою вночі", наголошено на особливостях емпатії протагоніста, реактуалізації у його світосприйнятті просвітницьких тенденцій. Визначено перспективність філософських підходів (кантіанства) до вивчення літератури постпостмодерністського періоду.