Дисертацію присвячено актуальній проблемі обгрунтування теоретичних і методичних засад підготовки фахівців соціальної сфери на білінгвальній основі в університетах, метою якої визначено розвиток білінгвальної професійної комунікативної компетентності. Виокремлено найбільш ефективні в умовах розвитку білінгвальної професійної комунікативної компетентності підходи: загально наукові (системний), науково-градієнтні (компетентнісний, особистісно-діяльнісний, соціокультурний, технологічний) та лінгвістичні (кредитно-блоковий, лексико-термінологічний, тематичний). Визначено головні принципи професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери на білінгвальній основі в умовах університету: загальнодидактичні, лінгвістичні та специфічні. Доведено, що зазначені методологічні підходи та принципи сприяють поетапному розвитку білінгвальної професійної комунікативної компетентності майбутнього фахівця соціальної сфери. Запропоновано авторську модель професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери на білінгвальній основі, базовими конструктами якої є: цільовий, концептуальний, мотиваційний, змістовий, діяльнісно-технологічний, результативно-коригуючий. Охарактеризовано доцільність реалізації авторської моделі у чотири етапи (супровідний, доповнюючий, паритетний, збагачувальний), що надає можливість майбутнім фахівцям соціальної сфери у процесі навчання досягнення певного рівня білінгвальної професійної комунікативної компетентності. Критеріальну базу дослідження склали чотири групи критеріїв: мотиваційний, предметно-мовний, операційний, результативний. На основі виділених критеріїв виокремлено рівні сформованості білінгвальної професійної комунікативної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери: низький, середній, достатній та високий. Розроблено авторське навчально-методичне забезпечення, що реалізовано в межах педагогічного експерименту, який підтвердив ефективність розробленої моделі. Результати дослідження впроваджено в практику діяльності закладів вищої освіти України.