У роботі з'ясовуються особливості експериментальної прози Ю. Андруховича і Т. Прохаська як знакових представників "Станіславського феномену". Зокрема, простежуються поява та еволюція творчого методу представників "Станіславського феномену" в українській літературі 90-х років ХХ ст. На прикладі постмодерністських романів "Рекреації", "Московіада", "Перверзія", "Дванадцять обручів" Ю. Андруховича і роману-експерименту "НепрОсті" Т. Прохаська досліджуються ознаки карнавального постмодернізму, інтертекстуальний дискурс, жанрові домінанти і стильовий синтез у них. У результаті обґрунтовуються особливі місце і значення "Станіславського феномену" в українському літературному процесі кінця ХХ - початку ХХІ ст. Ключові слова: "Станіславський феномен", постмодернізм, інтертекстуальність, деструкція, іронія, жанр, стиль.