У магістерській роботі досліджується творчість "Празької школи" - найпомітнішого художнього явища української літератури першої половини ХХ століття у контексті лірики ХХ століття. У ній крізь історико-літературну призму аналізуються стильові, жанрові й наративні ознаки поетичного мислення представників "Празької школи". Значну увагу зосереджено на окресленні мотивів поетичної творчості "пражан", виокремленні історіософської візії України у їхній ліриці. Також обґрунтовується оригінальність індивідуальної творчої манери "пражан", що дозволило визначити місце і роль їх спадщини в історії української літератури ХХ ст. Ключові слова: жанр, поезія, ліричний герой, поетика, символ, образ, ліризм, емігрантська література, "Празька школа", історіософська візія України.