У магістерській роботі розглянуто історичні умови написання збірки "Замість сонетів і октав", проаналізовано критичні судження стосовно ідейного спрямування та стильової приналежності поезій. Досліджено композицію, інтертекстуальність збірки, зокрема, окремі притчі зі Святого Письма, ідеї Г. Сковороди, фольклорні та античні традиції. Збірку "Замість сонетів і октав" розглянуто як цілісний полісемантичний твір, який дає можливості різних тлумачень його смислів. Головну увагу акцентовано на необарокових рисах у збірці (ускладнена композиція; інтертекстуальність; звернення до біблійних, фольклорних, античних мотивів та сюжетів; мотив навернення до Бога як єдиного джерела спасіння; трагізм та абсурдність людського буття, катастрофізм майбутнього; перенасиченість символами та складними метафорами). У магістерській роботі з'ясовано основні ідейно-художні функції образів-символів добра та зла як дихотомічної основи збірки; зроблено висновки про її приналежність до стильової течії необароко. Ключові слова: Павло Тичина, "Замість сонетів і октав", образи-символи, інтертекст, мотив, необароко.