У магістерській роботі досліджуються домінанти художнього світу Василя Лящука в контексті суспільно-політичних та літературно-мистецьких новацій шістдесятих років ХХ століття, подається об'єктивна оцінка перекладацької, літературної та громадської діяльності митця, з'ясовується його місце в українському загальнолітературному процесі. Особливу увагу зосереджено на аналізі літературно-мистецької спадщини автора, дослідженню проблемно-тематичних та жанрово-стильових особливостей художніх творів В. Лящука. Також акцентується на естетичних шуканнях поета, що засвідчують його художню майстерність, концептуальність мислення, новації у строфіці. Простежується еволюція оригінального стилю автора у поетичних збірках "Почаївська мозаїка", "Нас не буде - буде наша спрага", "Тьмі наперекір", "Ноша бджоли", "Моє помешкання", "Дзвіниця", "Юності щемливий плин", з'ясовуються жанрова специфіка сонетів, акровіршів, паліндромів, мініатюр, тріолетів митця, художні способи творення мікросвіту поета. Здійснюється аналіз дитячої поезії шістдесятника. У процесі дослідження вивчаються особливості українського художнього перекладу 60-х років у контексті розвитку українського письменства та специфіка формування художньо-естетичного мислення Лящука-перекладача (сонети Вільяма Шекспіра: версія Василя Лящука), окреслюється філософсько-психологічне підґрунтя перекладацько-художньої творчості митця, вивчається впливи літературних традицій на формування літературного світогляду та стилю В. Лящука. Ключові слова: шістдесятництво, художній дискурс, художній переклад, поетика, жанр, ґенеза, ліризм, лірика, поезія, сонет, акровірш, паліндром, мініатюра, тріолет, мотив, строфа, образ-символ.