Автор аналізує проблему розподілу Чорноморського флоту СРСР у зовнішній політиці України як основну складову врегулювання відносин з РФ після здобуття незалежності. Саме розв'язання комплексу цих питань в поєднанні з реалізацією курсу на без’ядерний статус стали основним завданням української дипломатії після формального визнання суверенітету України в міжнародних відносинах. Російсько-українські суперечки довкола розподілу радянської спадщини, основну частину якої становив Чорноморський флот, ускладнювались взаємовиключними цілями зовнішньополітичних курсів Москви та Києва. Основним пріоритетом для РФ стало забезпечення монопольного лідерства на пострадянському просторі, тоді як Україна зосередилась на збереженні територіальної цілісності та суверенітету, максимально дистанціюючи від геополітичних проектів Москви, спрямованих на реінтеграцію СРСР.